Історія розвитку машинної вишивки

Кажуть, сучасні технології повністю витісняють усі види рукоділля. Але це зовсім так. Не дивлячись на те, що машинна вишивка стає все популярнішою та дозволяє виготовляти продукцію великими тиражами, ручна робота, як і раніше, цінується дуже високо.

До речі, за віком машинна вишивка – дуже молоде явище. До середини 19 століття про те, що можна вишивати з використанням машин, ніхто й не думав. Усі роботи проводилися вручну. Але повальне захоплення прогресом, відкриття у сфері фізики було неможливо не вплинути на таку, начебто, далеку від техніки сферу, як вишивання.

ДЕТАЛЬНІШЕ ПРО ІСТОРІЮ РОЗВИТКУ МАШИННОЇ ВИШИВКИ.

Першу згадку про машину для вишивання історики відносять до 1821 року. Саме в цей час у Франції було розроблено унікальну машину, яка мала здатність вишивати. На жаль, ні інформації про її зовнішній вигляд, ні про принцип її дії, ні навіть імені винахідника ми не маємо.

Буквально через чотири роки Бартелемі д`Амплепі розробив новий пристрій, який гідно оцінили представники текстильної та швейної індустрії тих часів. А в 1854 на виставці в Парижі була представлена знаменита машина Гейльмана. Цей агрегат не лише викликав інтерес у всіх відвідувачів, а й став основною причиною подальшого розвитку фотовишивки саме у промисловому масштабі. Починаючи з цього періоду, обладнання для машинної вишивки портретів постійно вдосконалювалося.

Звичайно, сучасні вишивальниці не знайомі з перфокартами, які служили основним джерелом інформації для машини і мали не лише обмеження швидкості, а й не могли похвалитися високою якістю. Адже в 80-х роках минулого століття це була майже проривна технологія в машинній вишивці. Вишивання здійснювалося за допомогою автомата, п’яльці в якому переміщалися згідно з програмою, яка у свою чергу була закладена в паперові перфокарти. Сьогодні це здається майже архаїзмом, а тоді це була чудова нагода створити схему для фото вишивки портрета чи картини.

На зміну перфокарт прийшли редактори BARUDAN, PE-DESIGN, TIJIMA, WILCOM – справжні промислові монстри, які в десятки разів спростили процеси, пов’язані з програмуванням дизайну. До речі переносилася інформація на вишивальне обладнання з комп’ютера за допомогою тієї ж перфорованої стрічки досить довго. Основний мінус цієї технології – її висока вартість, адже насікач стрічок, який йшов у комплекті з програмою-редактором коштував чимало. Для того, щоб хоч якось мінімізувати витрати, виробники обладнання випускали комплекти, що складаються з редактора та насікача, який був розрахований на 5-10 багатоголовкових машин для вишивання.

Удосконалення комп’ютерних технологій та розробка машин для вишивання побутового формату не лише здешевили, а й спростили процес перенесення інформації з ПК на вишивальний агрегат. Сьогодні створити схему для вишивки фото портрета або картини і передати її з комп’ютера на вишивальну машину можна через електричний кабель, або через цифровий носій.

Враховуючи темпи апгрейду персональних комп’ютерів, не за горами бездротова передача інформації з ПК на вишивальний комплекс.